Він був найвідомішим шахраєм 16 століття (5 фото)
У 1540-х роках народився Жан Антуан д`Англере. Сім'я його в Гасконі не була з числа привілейованих, проте він все одно зміг закінчити Реймський коледж у Парижі. Але він був прихильником не так книг, скільки правильної шпаги. 
Спочатку він став солдатом війська савойського герцога, потім кур'єром, а потім почав служити в цій якості і тодішньому французькому королю – Карлу IX. Через пару років після масової різанини гугенотів, він помер і на престол зійшов Генріх Третій. 
Гостра була не лише шпага Шіко, а й його мова. Він швидко виріс із кур'єрів у придворні Генріха, а потім став королівським блазнем. Це не було новим - блазні у "дворянських костюмах" існували і до нього. При дворі Франциска I жив такий собі Ніколя Ферріаль (прізвисько Трибулі). Через півстоліття після Шико блазнем-дворянином стане Ланжелі за Людовіка. XIII. 
Посада блазня не заважала Жану Антуану воювати: він приймав участь в облозі Ла-Рошелі, а в 1574 Генріх Третій зробив його в чин лейтенанта та халтурку – керувати охороною замку Лош.
При хорошому та стабільному заробітку та становищі Шико зміг одружитися з Рене Барре. У молодої пари народилося цілих шість синів, які потім і поділили його велику спадщину.
Але не однією війною єдиною. У перервах Шико вигадував чудові жарти, які нащадки зібрали у великі збірки. Але за довгі роки вже стало досить складно відрізнити, де ж почалися політичні анекдоти, коли скінчилися історичні. 
Через десять років Шико став справжнім дворянином. А ще через п'ять років у Франції вибухнула громадянська війна та загальний хаос. Блазень отримує наступного короля, примкнувши по старій пам'яті до такого ж жартівнику Генріху Наваррському і допомагає йому отримати необхідне, взявши участь у битвах при Івре та Арці. Наваррський через якийсь час став Генріхом IV, а д'Англер - придворним блазнем де Шіко.
Кончина блазня (не виключено, що її придумали нащадки) була така ж весела, як і його життя. Начебто при облогу Руана він захопив у полон прихильника Католицької Ліги Анрі де Шаліньї. Анрі був зведеним братом королеви вдови свого попереднього короля, Генріха Третього.
Шико, поважаючи полоненого, не став пов'язувати його і забирати шпагу. Привівши Анрі в палату короля, він саркастично зауважив: "Дивися, Генріке, що я тобі дарую". Де Шалінья був зарозумілий і не сильно розумний, тому з розмаху вдарив блазня по голові ефесом шпаги. Шико від цього удару незабаром помер, та й де Шаліньї не пощастило - незабаром після звільнення з полону він поїхав до Угорщини битися з турками і там зник. далеко від своєї батьківщини, нікому особливо не потрібний. 
Але це така напівправда-напівлегенда. Швидше за все, Шико, розміняв шостий десяток, просто помер від ран, як і належить воїну, нехай навіть і блазню. То справді був 1592 рік.
