Чарівна карлиця, що стала музою великого казкаря і прототипом Дюймовочки (8 фото)

Цей персонаж люблять сучасні читачі. З особливою теплотою ставився щодо нього і сам автор.





І хоча фінал казки про Дюймовочка щасливий, у прототипу життя склалося далеко не так радісно.



Ганс Хрістіан Андерсон

Син шевця та прачки пробував себе у Копенгагені під час навчання в різних напрямках. Андерсену було 17 років, коли він звернувся до датського адмірала, який очолював Морський кадетський корпус, за рекомендаціями. Петро Вульф славився своїми талановитими перекладами англійських класиків. П'єсу, яку Ганс Християн Андерсен показав адміралу той не оцінив. Але перейнявся до юнака симпатією і запросив того повечеряти. На вечері відбулася доленосна зустріч.

Кохана без кохання



Генрієтта Вульф

Андерсен познайомився із дочкою Вульфа Генрієттою. Інформація про зовнішність дівчини збереглася дуже суперечлива. З однією Боку, вона була мила, з величезними очима і ніжною шкірою. Але з інший… Генрієтта страждала на патологію розвитку і була майже що карлицею. А спину дівчини спотворював помітний горб.

Молоді люди швидко порозумілися. Генрієтта була добре утворена і мала гострим природним розумом. Вони годинами могли захоплено розмовляти, обговорюючи різні теми, серед яких були і майбутні твори Андерсена.

Поруч один з одним вони виглядали комічно, адже Андерсен був високим, худим і досить незграбним. А мініатюрна Генрієтта хоч і була миленькою, але знівеченого хворобою тіла не приховати.

Втім, думка оточуючих їх мало цікавила. Батьки дівчата заохочували дружбу, вважаючи, що вона може перерости на щось більше. І молоді люди одружаться. Але цього не сталося.

Андерсен захопився Єнні Лінд – знаменитою шведською співачкою. Хоча та спочатку заявила, що нічого крім дружби між ними бути не може. У 1834 році Вульф залишила будинок і перебралася до Італії в надії, що благодатний клімат допоможе поправити здоров'я. Але зв'язку друзі не втрачали, постійно листувалися. Саме в цей час Андерсен написав кілька історій для дітей, серед яких була і Дюймовочка.

Критики вгризлися в казку як зграя голодних вовків: і моралі в ній немає, і мова примітивна, і сенсу нуль. Але автору не було справи до їхнього пихтіння: адже кожне слово, кожен образ, кожна метафора – це посвята його маленькій подрузі.



Фінал Андерсен написав спеціально для Генрієти: Дюймовочка потрапляє до казкової країни, де знаходить щастя серед крихітного ельфійського народу, який сприймає її як свою, і виходить за одного з ельфів заміж.



Фактично кінець казки – це та реальність, яку Андерсен не зміг дати своїй сестрі. А він метафорично показав у вигляді ластівки. По-перше, це обумовлено тим, що у датському мова назва цього птаха відноситься до загального роду. Тобто ластівка може бути і "він", і "вона". До того ж саме Вульф була найзапеклішою захисницею письменника. А в казці вона врятувала птаха від смерті, відігріла його.

Злий рок маленької музи



На жаль, в історії справжньої Дюймовочки щасливого фіналу не сталося. Після смерті батьків Генрієтта з братом поїхали та багато подорожували світом, живучи то в одній країні, то в іншій. Побували у Штатах та на Вест-індських островах. Саме там брат дівчини заразився лихоманкою і помер на руках у Генрієтти. Та поховала останньої рідної людини і повернулася до Данії.

Довгі роки вона мріяла ще хоч раз відвідати братову могилу. І наважилася лише 1858 року. Вульф мучили сумніви, вона навіть хотіла відмовитися від подорожі. Але їй наснився покійний брат і буквально благав відвідати його. Мабуть, передчуття провидіння посилало не так: на пароплаві «Австрія», який відбув до Вест-Індії, сталася пожежа. І майже всі пасажири, включаючи Генрієтту, загинули в полум'ї.



Генрієтта

Андерсен важко переніс загибель друга та музи. Будучи дуже вразливим, він навіть почав бачити, як будинки на вулицях перетворюються на гігантські хвилі та затоплюють все навколо. Він зрозумів, що так недовго втратити свідомість. І доклав всее сили, щоб перестати постійно думати про одне й те саме. Так гостра гіркота втрати переросла в тихий смуток.



Маленька жінка мріяла про кохання, незважаючи на нездоров'я. Але щастя не сталося. Зате в історії залишилася зворушлива та кохана багатьма казка, в якій Дюймовочка все ж таки знайшла своє щастя.