Еволюція скафандра: як з роками змінювався одяг астронавтів NASA (14 фото)

Колись футуристичні «комбінезони з фольги», скафандри NASA значно змінилися за минулі роки, щоб дозволити астронавтам вижити в космічному вакуумі і, зрештою, підстрибувати ходити по Місяцю. Тепер космічне агентство представило скафандр наступного покоління, який, як очікується, буде готовим до місії Артеміда-III у 2025 році.





Скафандр програми "Меркурій"

1959: Версія 1

Перший скафандр програми «Меркурій», що зовні нагадує комбінезон з фольги, спочатку розроблявся для висотних пілотів винищувачів. Однак NASA потребувала скафандра для захисту астронавтів у у разі раптової розгерметизації кабіни в космічному вакуумі, тому він став незамінним спорядженням.

У кожного астронавта було три скафандри: один для тренувань, один для польоту та один запасний, загальною вартістю 20 000 доларів. Усі вони були індивідуально адаптовані для кожного астронавта і в результаті впоралися зі своїм завданням, оскільки жоден скафандр не вийшов із ладу під час запуску. Костюм також використовувався ВМС США з 1959 до початку 1970-х років.

Місії: Меркурій-Редстоун-3

Функція: внутрішньокорабельна діяльність

Вага: 10 кг

Основне життєзабезпечення: з космічного корабля "Меркурій"

Резервне життєзабезпечення: з космічного корабля "Меркурій"

Недоліки: Поганий контроль температури та астронавти не могли повернути голову



1961: Версія 2

Місії: "Меркурій" з 4 по 9

Зміни:

Дихальна система із «відкритим контуром» замінена системою «замкнутого контуру», внаслідок чого гумова діафрагма навколо особи користувача усунуто.

Спроби вирішити проблему контролю температури шляхом заміни темно-сірої нейлонової зовнішньої оболонки на нейлонову з алюмінієвим покриттям, а також новими захисними черевиками.

Впровадження спеціальних рукавичок із чотирма вигнутими пальцями, щоб допомогти космонавтам краще керувати космічним кораблем. Середній палець був зроблений прямим для натискання кнопок та перемикання тумблерів.





Скафандр для програми «Джеміні»

Березень 1965: Версія 1

Розроблений NASA на основі скафандра для висотних польотів X-15, скафандр «Джеміні» використовувався астронавтами для запуску, польоті та для приземлення. На відміну від «м'якого» скафандра для програми "Меркурій", весь костюм "Джеміні" був зроблений гнучким.

У першій місії «Джеміні» астронавти мали портативні кондиціонери, які були підключені до їхніх скафандрів.

Місії: Джеміні-3

Функція: внутрішньокорабельна діяльність

Вага: 10,7 кг

Основне життєзабезпечення: з космічного корабля «Джемені»

Резервне життєзабезпечення: з космічного корабля «Джеміні»

Недоліки: знову поганий контроль температури, а також слабкіша лицьова панель шолома



Червень 1965: Версія 2

Місії: Джеміні 4-12 (крім 7)

Зміни:

Додавання додаткової ізоляції для покращення контролю температури під прямим сонячним промінням і в тіні;

Вбудовані черевики для пілота, а також сонцезахисний козирок, що знімається, який кріпиться до шолома;

Лицьова панель шолома з плексигласу була замінена на пластину з міцнішого полікарбонатного пластику.



Грудень 1965: Версія 3

Місії: Джеміні-7

Зміни:

Герметичний шолом і шийне кільце були замінені капюшоном на блискавці з фіксованим прозорим козирком з полікарбонату;

Впровадження модифікованих захисних шоломів у стилі ВМС США з мікрофонами та навушниками для зв'язку;

Додавання більшої кількості блискавок, щоб космонавтам було легше регулювати свій костюм у польоті, у тому числі мати можливість повністю зняти його.



Скафандр програми «Аполлон»

Скафандри «Аполлон» зі своїм знаменитим «реактивним ранцем» найвідоміші скафандри NASA, оскільки саме в ньому був Ніл Армстронг, коли став першою людиною, що ступила на Місяць у 1969 році.

Скафандр складався з безпосередньо костюма та портативної системи життєзабезпечення у вигляді того самогореактивного ранця», який використовувався у місіях Аполлон 7-14.

1967: Версія 1

Місії: Аполлон-1

Скафандра було оновлено після трагічної пожежі на кораблі Аполлон-1, внаслідок якого загинули всі три члени екіпажу у січні 1967 року.



1968: Версія 2

Місії: Аполлон 7-14

Функція: внутрішньокорабельна та позакорабельна діяльність, висадка на Місяць.

Вага: 96,2 кг

Основне життєзабезпечення: 7 годин (420 хвилин)

Резервне життєзабезпечення: 30 хвилин



1971: Версія 3

Місії: Аполлон 15-17

Зміни:

Внесено зміни для більш тривалих місячних місій та для першого використання місячного всюдихода (LRV);

Рюкзаки були модифіковані, щоб нести більше кисню, енергії та охолоджувальної води.

Невеликі енергетичні батончики містилися в спеціальних мішечках під внутрішньою частиною кільця шолома скафандра, а питна вода зберігалася у «комірі» під зовнішнім скафандром



Скафандри для «Шаттла»

Екіпажі «Шаттлів» славляться своїми помаранчевими культовими. "Скафандрами-гарбузами". Яскравий колір був обраний, щоб рятувальники могли легко знайти астронавтів, якщо їм доведеться рятуватися в океані. Але коли «Шаттл» вперше стартував 12 квітня 1981 року, астронавти Джон Янг і Роберт Кріппен насправді були одягнені трохи інакше. Це було пов'язано з тим, що екіпаж із двох людей не виходив назовні, тому вони одягали лише рятувальний костюм для аварійного катапультування, а не скафандр Launch Entry Suit (LES), який з'явився лише 1988 року. Той, у свою чергу, 1994 року замінив Advanced Crew Escape Suit.

1981: Версія 1

Місії: від STS-1 до STS-4

Функція: внутрішньокорабельна та катапультна

Вага: 18 кг

Основне життєзабезпечення: від космічного корабля «Шаттл»

Резервне життєзабезпечення: від космічного корабля «Шаттл»



Пілотований маневруючий модуль (MMU)

1984: Версія 1

Це не стільки скафандр, скільки культовий «реактивний ранець», який НАСА використало у трьох місіях «Шаттла» у 1984 році. Система дозволяла астронавтам здійснювати виходи у відкритий космос без прив'язки до відстані від шатла.

Однак, після катастрофи шатлу «Челленджер» NASA вирішило, що використання MMU надто ризиковане. Космічне агентство прийшло до висновку, що багато із запланованих для MMU дій насправді можна виконати так само ефективно за допомогою роботів-маніпуляторів або традиційні прив'язні виходи у відкритий космос.



«Скафандр-гарбуз»

Першим «гарбузовим скафандром» для екіпажу «Шаттла» став Launch Entry Suit (LES). Це був напівгерметичний скафандр, який надівався на злітну та вхідну частини польоту від місії STS-26 у 1988 р. році до STS-65 у 1994 році. Пізніше його замінив Advanced Crew Escape Suit.

1988: Версія 1

Місії: від STS-26 до STS-65

Функція: внутрішньокорабельна діяльність

Вага: 13,6 кг

Основне життєзабезпечення: від космічного корабля «Шаттл»

Резервне життєзабезпечення: 10 хвилин



1994: Версія 2

Місії: від STS-64 до STS-135

Функція: внутрішньокорабельна діяльність

Вага: 13 кг

Основне життєзабезпечення: зовні від космічного корабля «Шаттл»

Резервне життєзабезпечення: 10 хвилин



Скафандр для програми «Артеміда»

Раніше на цьому тижні NASA представило свій новий скафандр, якому в 202 році на Місяць висадяться в тому числі перша жінка та перша не біла людина.

Космічне агентство США у партнерстві з аерокосмічною компанією Axiom розробило нове спорядження з покращеною мобільністю в порівнянні з громіздкими костюмами «Аполлон», через які астронавти падали під час ходьби по місячній поверхні.

Астронавти зможуть ходити у новому скафандрі Axiom Extravehicular Mobility Unit (AxEMU), а не рухатися підстрибом, як їх попередники, що дозволяє їм нахилятися та піднімати предмети над головою.

Інноваційний скафандр, виготовлений з майлару та кевлару, включає в себе новий «шолом-міхур»,черевики, спеціально призначені для місячних походів, та портативну систему життєзабезпечення, яка «схожа на химерну суміш аквалангу та кондиціонера». Це герметичний костюм із вбудованою HD-камерою.

2023: Версія 1

Місії: Артеміда-III і далі

Функція: внутрішньокорабельна діяльність

Вага: 13 кг

Основне життєзабезпечення: зовні від космічного корабля "Шаттл"

Резервне життєзабезпечення: 10 хвилин