Танк, та й годі: вимерлі коротконогі гіганти розміром з автомобіль (3 фото)

У далекому минулому на нашій планеті мешкало безліч великих тварин, яких сьогодні заведено відносити до категорії «мегафауна». Одним із найнезвичайніших пологів цих істот, безсумнівно, був гігантські броненосці (гліптодони). Вони були дуже схожі на своїх менших родичів, що збереглися до наших днів.





Більшість видів, що належать до мегафауни, вимерли не так вже й давно за геологічними мірками. Планета втратила їх приблизно 10 000 років тому, хоча особливо «оптимістичні» експерти вважають, що, наприклад, окремі популяції мамонтів дожили до часів будівництва давньоєгипетських пірамід. Гліптодони, які також пішли в небуття в цей період, були набагато більше сучасних броненосців, які не дотягують навіть до метра завдовжки і важать близько шести кілограмів. Гліптодони виростали до 3 метрів завдовжки та 1,5 метрів заввишки.

Дорослі гліптодони важили до двох тонн та основним середовищем їх проживання були болота Південної Америки, проте кістки цих істот були виявлено також і в Північній Америці. Перші скам'янілі останки цих гігантів було знайдено у 20-х роках 19-го століття на території сучасного Уругваю. Йдеться про стегнову кістку, яка спочатку була визначена як належна гігантському лінивцю, ще одному вимерлому представнику мегафауни.

Через деякий час виявились складники панцира, на підставі чого було зроблено абсолютно вірне припущення про те, що колись давно на цій території мешкали дуже великі броненосці. Для їх позначення було запропоновано кілька цікавих найменувань, у тому числі гоплофор, пахіпус, шистоплейрон та хламідотеріум. Однак прижилось назва «гліптодон», дана впливовим британським палеонтологом Річардом Оуеном. З грецької вона перекладається як «зроблений зуб».



Панцир гліптодону більше схожий на той, який нині носять не броненосці, а черепахи. Він складався з сотень щільно прилеглих один до одного другий кісткових пластин, що утворювали надійний зовнішній захисний шар. Ця броня була здатна витримати атаки більшості хижаків того часу, і гліптодон був уразливий тільки в тому випадку, якщо його вдавалося перевернути на спину, оголивши м'яке податливе черево. Голова тварини була захищена чимось на кшталт броньованого ковпака, а аналіз мускулатури припускає, що гліптодони були володарями хоботоподібного відростка, як слони чи тапіри.

Ці схожі на танки істоти могли не лише оборонятися, а й давати відсіч у разі потреби. У гліптодонів були потужні хвости, причому в деяких видів вони були усіяні значними кістяними шипами. За допомогою цієї зброї стародавні броненосці захищали своїх дитинчат, відганяли хижаків, на зразок смилодонів або шаблезубих тигрів, і могли пробити панцирі схожих він істот. Тим не менш, коротконогі, гіганти, що незграбно пересуваються, не були мисливцями і воліли в якість їжі рослини.



Гліптодони, як вважається, вимерли близько 10 000 років тому, а це означає, що в деяких частинах ареалу свого проживання вони сусідили з людьми, які на той час вже заселили обидві Америки. Таким чином, можна з великою впевненістю припустити, що Homo sapiens полювали на цих гігантів, тим більше, що деякі факти прямо на це вказують. Ряд експертів взагалі звинувачує людей у винищуванні не тільки гігантських броненосців, а й інших представників мегафауни. Є свідчення, що давні мешканці цієї частини світу користувалися просторими панцирями гліптодонів як укриття та житла.