Затятий курець, який рвав на собі одяг. Трагічна історія реального Мауглі (3 фото)
Історія реального Мауглі була, на жаль, далеко не настільки романтичною, як у Кіплінга.
В 1867 група індійських мисливців вистежила вовчицю. Мисливці пішли за нею і виявили вовче лігво.
На цьому фото прототипу Мауглі 29 років
Обережно наблизившись, на свій подив, мисливці виявили, що одним із членів зграї був маленький хлопчик років шести.
Мисливці вбили вовчицю, а хлопчика забрали з печери. Його назвали Діна Санічар. Його привезли до найближчого дитячого притулку та сподівалися цивілізувати. Але "Мауглі" так і не зміг стати цивілізованим.
Діна продовжував ходити рачки. Їв він лише сире м'ясо і намагався обгладжувати та пережовувати кістки. Він спілкувався, але виключно по-вовчі. Зокрема, вив, як вовк. І так і не зміг вивчити жодного людського слова.
Спершу він уникав будь-яких контактів із людьми. Не грав з хлопчиками, а забивався у темний кут. І рвав будь-який одяг, який на його намагалися надіти. Але згодом частково адаптувався.
Діна Санічар спочатку не міг навіть ходити на двох ногах
Персонал дитячого притулку зазначав, що Діна - не недоумкуватий. Він просто фізично не вмів розмовляти. Але намагався спілкуватися так, як умів - по-вовчому. І навчав, знайомив із притулком новоприбулих інших дітей.
Більше того, він зміг виховати ще одного «Мауглі», якого привезли пізніше. Навчив його носити одяг, користуватися їдальнями приладами та пити з чашки, а не з калюжі.
Діна Санічар в останні роки життя
Єдине, що в нього добре вийшло з людського – це курити тютюн. Санічар став затятим курцем. Імунітет та дихальну систему він остаточно знищив. І помер у 34 роки від туберкульозу.
Ця історія надихнула Кіплінга написати знамениту «Книгу джунглів».
Цікаво, що надихнувся письменник публікаціями 25-річної давності, коли дитину лише знайшли. І не знав подробиць про те, що сталося Діною у дорослому віці. Сама ж книга вийшла рівно на рік смерті реального прототипу Мауглі – у 1894 році.
В Індії таких називають «дитина-вовк». Це був перший зареєстрований випадок. Усього ж за останні 100 років відомо, як щонайменше 50 подібних ситуацій.
Ті, хто живе з вовками багато років, незворотно змінюється і фізично. Через ходіння рачки їх руки пропорційно виростають менше – розвиток скелета у цьому напрямі сповільнюється.
Випадків, коли дитину вирощують саме вовки, зареєстровано найбільше. Але були й історії, коли дітей вигодовували пантери, газелі і навіть... курки! І всі діти переймали особливості поведінки своїх прийомних батьків.
На жаль, усі ці люди так і не змогли адаптуватись до життя в людському суспільстві.
Це легко пояснити з погляду сучасної науки. Дитина повинен пройти ряд необхідних етапів: освоїти дрібну моторику, мова, навчитися контактувати з людьми. І якщо він вчасно цього не зробить, то мозок розвинеться, залишивши той етап незавершеним. І надолужити в дорослому віці вже не вийде.
Цивілізація, навички спілкування - це те, чого ми вчимося, набуваємо у зовнішньому світі. Все це не вроджене.