Що радянські журнали радили дружинам в'язати для своїх коханих чоловіків (11 фото)

У радянські часи в'язала майже вся жіноча половина населення: від школярок до глибоких пенсіонерок.





Перш ніж в'язати светр для коханого зятя, дружина вирішила пошукати натхнення у своїх старих журнальних архівах В якійсь момент почув, як вона заливається сміхом. Мені теж стало цікаво, що а там такого веселого надрукували.

Мене теж затягла вся ця в'язальна історія, і ми весь вечір просиділи, гортаючи сторінки і жартуючи над кумедними моделями. Хоча, деякі речі навіть за сучасними мірками виглядають цілком пристойно.



Лижна шапочка та светр. Знімок із журналу «В'язання».

Ось, наприклад, цілком непоганий светр. У мене був подібний до студентські часи. Щоправда, не в'язаний, а куплений мамою універмагу. Але ця лижна шапочка – повний провал.

Хоча, якщо підвернути гумку і вдягнути по-людськи, має місце бути. До речі, чомусь хлопець на фото мені дуже нагадує Юрія Антонова. А дружина каже, що не схожа.





Чоловічий кардиган. Знімок із журналу «В'язання».

Ось також цілком непоганий кардиган для інтелігентного чоловіка середнього віку. Раніше такі були дуже популярні, та й зараз подібне носять.

Але сама фотографія викликає веселощі. Такий глибокодумний погляд у моделі, така «вимушена» поза. Хоча, без цієї іграшкової ракетки було не так комічно.



Лижна шапочка та светр. Знімок із журналу «В'язання».

Ну, тут ми з дружиною, звичайно, посміялися від душі. Журнал 81-го року, і я особисто не пам'ятаю, щоб тоді хтось із моїх знайомих носив таке.

Светр з народним орнаментом можна вдягнути хіба що на масляні гуляння. А ці шапки-півники роблять хлопців схожими на скоморохів.



Це фото з того ж журналу за 81 рік, що й попереднє. Ну зовсім інша справа. Цілком приземлена, практична річ. Щоправда, меланжева пряжа та контрастне оздоблення - це більше жіноча тема, як по мені. Мені здається, чоловічий варіант має бути суворішим, однотонним.



Чоловічий пуловер «Кольчуга», виглядає, звичайно, оригінально, але, на мою думку, зовсім не практично. Наче концертне вбрання Валерія Леонтьєва чи костюм актора ТЮГу. І, головне, дамочка на фото одягнена цілком пристойно, модно. Чому чоловіка вирішили вбрати в «лицарські обладунки», незрозуміло.



А приблизно такий же жилет із кишенями був у мого дідуся. Лише темно-сірий. А потім він у спадок перейшов до мого батька. До речі, цей жилет досі цілий і практично неушкоджений, щоправда використовується вже суто на дачі.



Це, мабуть, моє улюблене фото зі всієї збірки. Так серйозно і пронизливо дивитися на камеру треба вміти. Наче в душу заглядає.

А сам светр, у принципі, цікавий. Молодь зараз така любить. Ніхто не здивується, побачивши на вулиці хлопця років 25 у светрі з оленями, Міккі-Маусом або таким ось ведмедем. Але я б у такому з дому не вийшов ні зараз, ні у 80-ті.



Дуже добре впізнаю цей пуловер. Такою в'язала для мене мама і я носив його до інституту. Ось так само - з сорочкою (тільки без краватки). Але, звісно, ​​не блакитний. Блакитний би я не вдягнув. У мене був світло сірий.



І такі кардигани носили багато чоловіків. Наприклад, наш викладач із сопромату. Не пам'ятаю, щоб він колись приходив на пари у чомусь іншому. Хоча, я, якщо чесно, такі навмисне "інтелігентні" моделі не дуже люблю.



А ви пам'ятаєте в'язану моду часів СРСР? Як вважаєте, чи актуальна вона сьогодні?