Юрій Олексійович Гагарін – перший космонавт (22 фото)

«Минуть десятиліття, пройдуть століття, людина вступить на інші планети, вийшовши за межі космічної системи, багато зітреться в пам'яті людства, але ім'я Юрія Гагаріна, який вперше подолав земне тяжіння і вирвався в космос, назавжди залишиться в анналах історії земної цивілізації» СРСР Б. І. Петров).

Юрій Олексійович Гагарін народився 9 березня 1934 року у селі Клушино Гжатського району Західної (нині Смоленської) області РРФСР. Російська. Його батько, Олексій Іванович Гагарін, — тесляр, мати, Ганна Тимофіївна Матвєєва, — робітниця молочнотоварної ферми.

Дитинство майбутнього космонавта пройшло у селі Клушине. 1 вересня 1941 року хлопчик пішов до школи, але 12 жовтня село зайняли німці, і його навчання перервалося. Майже півтора року село Клушине було окуповане німецькими військами. Коли радянські війська звільнили село, навчання у школі відновилося. Юрій із шкільних років любив спорт, особливо баскетбол.

У 1945 році родина Гагаріних переїхала до Гжатська (зараз місто Гагарін). Після закінчення шостого класу Юрій вступив до Люберецького ремісничого училища та одночасно до вечірньої школи робітничої молоді. Закінчивши сьомий клас, одночасно з відзнакою закінчив училище за спеціальністю формувальник-ливарник.

Торішнього серпня 1951 р. Гагарін вступив до Саратовський індустріальний технікум. У Саратові почалося його захоплення авіацією: він вступив до саратовського аероклубу. У 1955 р. Юрій Гагарін закінчив з відзнакою навчання в технікумі і здійснив перший самостійний політ літаком Як-18. Загалом в аероклубі Юрій Гагарін виконав 196 польотів та налітав 42 години 23 хв.

В 1955 Гагаріна призвали в армію і відправили до Чкалова (нині Оренбург), в 1-е військово-авіаційне училище льотчиків імені К. Є. Ворошилова. Навчався у відомого на той час льотчика-випробувача Я. Ш. Акбулатова. Через два роки Гагарін закінчив училище з відзнакою і протягом двох років служив у винищувальному полку Північного флоту поблизу Мурманська, літав літаками МіГ-15біс.
У 1957 р. одружився на Валентині Іванівні Горячової, з якою познайомився ще в Чкалові.

У 1959 р. Гагарін написав заяву з проханням зарахувати його до групи кандидатів у космонавти. Вже за тиждень його викликали до Москви для проходження всебічного медичного обстеження у Центральному науково-дослідному авіаційному шпиталі. На початку наступного року була ще одна спеціальна медкомісія, яка визнала старшого лейтенанта Гагаріна придатним для космічних польотів. 3 березня 1960 р. наказом Головнокомандувача ВПС Костянтина Андрійовича Вершиніна він був зарахований до групи кандидатів у космонавти, а 11 березня Гагарін разом із сім'єю виїхав до нового місця служби. З 25 березня розпочалися регулярні заняття з програми підготовки космонавтів.

12 квітня 1961 року з космодрому Байконур уперше у світі стартував космічний корабель «Схід» із пілотом-космонавтом Юрієм Олексійовичем Гагаріним на борту. За цей політ йому було надано звання Героя Радянського Союзу і військове звання майора достроково (злітав у званні старшого лейтенанта). Відтепер 12 квітня – День космонавтики.

4 місяці підготовка майбутніх космонавтів проходила в Москві, а потім Центр підготовки перевели на постійне місце — Зоряний. Неподалік було отримано перший житловий фонд - квартири для розміщення сімей слухачів-космонавтів та частини сімей керівного

Окрім Гагаріна, були й інші претенденти на політ – лише двадцять осіб (Група ВПС №1). За рішенням Корольова, кандидати набиралися саме серед льотчиків-винищувачів: він вважав, що такі льотчики вже мають досвід перевантажень, стресових ситуацій та перепадів тиску. Відбір до першого загону космонавтів проводився на підставі медичних, психологічних та інших параметрів: вік 25-30 років, зростання не більше 170 см, вага не більше 70-72 кг, здатність до висотної та стратосферної адаптації, швидкість реакції, фізична витривалість, психічна врівноваженість . Вимоги до зростання та ваги виникли через відповідні обмеження на космічний корабель «Схід», які визначалися потужністю ракети-носія «Схід». Крім того, при відборі кандидатів враховувалися позитивна характеристика, членство в партії (Гагарін став кандидатом у члени КПРС у 1959 році, а вступив до партії влітку 1960 року), політична активність, соціальне походження.

На перший політ із двадцяти претендентів відібрали шістьох. Потім із шістьох – трьох (космонавт, дублер та запасний). Звичайно, досі запитують себе: чому саме Гагарін? Хочеться відзначити, що, по-перше, вибір було зроблено виключно правильним, а по-друге, хто б не полетів першим, це питання залишилося б. Давайте прочитаємо психологічну характеристику Юрія Олексійовича Гагаріна, потім подивимося на його відкриту посмішку, прочитаємо про його родину – і питання це відпаде саме собою.

Психологічна характеристика Ю.О. Гагаріна

Любить видовища з активною дією, де превалює героїка, воля до перемоги, дух змагання. У спортивних іграх посідає місце ініціатора, ватажка, капітана команди. Як правило, тут відіграють роль його воля до перемоги, витривалість, цілеспрямованість, відчуття колективу. Улюблене слово – «працювати». На зборах вносить слушні пропозиції. Постійно впевнений у собі, у своїх силах. Впевненість завжди стійка. Його дуже важко, по суті неможливо, вивести із стану рівноваги. Настрій зазвичай трохи піднятий, мабуть, тому, що в нього гумором, сміхом до країв повна голова. Водночас тверезо-розсудливий. Наділений безмежним самовладанням. Тренування переносить легко, працює результативно. Розвинений дуже гармонійно. Чистосердечний. Чистий душею та тілом. Чемний, тактовний, акуратний до пунктуальності. Любить повторювати: "Як вчили!" Скромен. Соромиться, коли «пересолить» у своїх жартах. Інтелектуальний розвиток у Юри високий. Чудова пам'ять. Вирізняється серед товаришів широким обсягом активної уваги, кмітливістю, швидкою реакцією. Посидливий. Ретельно готується до занять та тренувань. Впевнено маніпулює формулами небесної механіки та вищої математики. Не соромиться відстоювати думку, яку вважає правильною. Схоже, що знає життя більше, ніж деякі його друзі.

Політ

З проведенням польоту поспішали: СРСР взяв участь у космічній гонці, Корольов дуже поспішав, оскільки були дані, що 20 квітня 1961 р. свою людину до космосу відправлять американці.

Старт корабля «Схід-1» було здійснено 12 квітня 1961 року о 09:07 за московським часом з космодрому Байконур; Позивним Гагаріна був «Кедр». Ракета-носій Схід пропрацювала без зауважень, але на завершальному етапі не спрацювала система радіоуправління, яка мала вимкнути двигуни 3-го ступеня. Вимкнення двигуна відбулося тільки після спрацьовування дублюючого механізму (таймера), але корабель вже піднявся на орбіту, вища точка якої (апогей) виявилася на 100 км вище за розрахункову. Сход із такої орбіти за допомогою «аеродинамічного гальмування» міг зайняти за різними оцінками від 20 до 50 днів. Але з конструкції корабля Схід-1, що будується, була прибрана дублююча гальмівна установка. Останнє рішення було обґрунтовано тим, що при запуску корабля на низьку 180-200 кілометрову орбіту він у будь-якому разі протягом 10 діб зійшов би з неї внаслідок природного гальмування верхніми шарами атмосфери і повернувся б на землю. На ці 10 діб розраховувалися і системи життєзабезпечення.

На орбіті Гагарін провів найпростіші експерименти: пив, їв, робив записи олівцем. «Поклавши» олівець поруч із собою, він випадково виявив, що той одразу почав спливати. З цього Гагарін зробив висновок, що олівці та інші предмети у космосі краще прив'язувати. Всі свої відчуття та спостереження він записував на бортовий магнітофон. До польоту ще не було відомо, як людська психіка поводитиметься в космосі, тому було передбачено спеціальний захист від того, щоб перший космонавт у пориві божевілля не спробував би керувати польотом корабля. Щоб увімкнути ручне керування, йому треба було розкрити запечатаний конверт, усередині якого лежав листок з кодом, набравши який на панелі керування можна було б розблокувати.

Спуск відбувався балістичною траєкторією (як і в інших космічних кораблів серій «Схід» і «Схід»), тобто з 8-10 кратними навантаженнями, до яких Гагарін був готовий. Було сильне психологічне навантаження - після входу капсули в атмосферу спалахнула обшивка корабля (температура зовні при спуску досягає 3-5 тисяч градусів), по скельцях ілюмінаторів потекли цівки рідкого металу, а сама кабіна почала потріскувати.

На висоті 7 км відповідно до плану польоту Гагарін катапультувався, після чого капсула та космонавт почали спускатися на парашутах окремо. Після катапультування і від'єднання повітроводу апарату, що спускається, в герметичному скафандрі Гагаріна не відразу відкрився клапан, через який повинен надходити зовнішнє повітря, так що Гагарін мало не задихнувся. Останньою проблемою цього польоту виявилося місце посадки — Гагарін міг опуститися на парашуті в крижану воду Волги. Юрію допомогла хороша передпольотна підготовка — керуючи стропами, він відвів парашут від річки і приземлився за 1,5-2 кілометри від берега, неподалік міста Енгельс Саратовської області.

Космічний корабель "Схід-1" з Ю.А. Гагаріним на борту здійснив один оберт навколо Землі і о 10:55:34 на 108-й хвилині завершив політ.

Першими людьми, які зустріли космонавта після польоту, виявилися дружина місцевого лісника Аніхайят Тахтарова та її шестирічна онука Румія. Незабаром до місця подій прибули військові з дивізіону та місцеві колгоспники. Одна група військових взяла під охорону апарат, що спускається, а інша повезла Гагаріна в розташування частини. Звідти Гагарін телефоном відрапортував командиру дивізії ППО: «Прошу передати головному ВПС: завдання виконав, приземлився в заданому районі, почуваюся добре, ударів і поломок немає. Гагарін».

Слава

Спочатку ніхто не планував грандіозної зустрічі Гагаріна у Москві. Все вирішив останній момент М. С. Хрущов.
14 квітня за Гагаріним прилетів Іл-18, а на підльоті до Москви до літака приєднався почесний ескорт винищувачів, що складається із семи винищувачів МІГ. Літак з ескортом урочистим ладом пройшли над центром Москви, над Червоною площею, потім здійснив посадку в аеропорту Внуково, там Гагаріна чекав грандіозний прийом. Величезний натовп народу, все керівництво країни, журналісти та оператори. Літак підрулив до центральної будівлі аеропорту, спустили трап, і першим ним зійшов Гагарін. Від літака до урядових трибун була простягнута яскраво-червона килимова доріжка, по ній і пішов Юрій Гагарін (по дорозі у нього розв'язався шнурок на черевику, але він не зупинився і дійшов до урядових трибун, ризикуючи спіткнутися і впасти) під звуки оркестру, виконуючи авіамарш «Ми народжені, щоб казку зробити буллю» і відрапортував про свій політ.

Далі у відкритому «ЗІЛ-111В» Гагарін стоячи привітав зустрічаючих. Навколо чулися привітання, багато хто махав плакатами. На Червоній площі пройшов мітинг, на якому Микита Хрущов оголосив про присвоєння Гагаріну звань Герой Радянського Союзу та «Льотчик-космонавт СРСР». Мітинг переріс у стихійну 3-годинну демонстрацію, яку Юрій Гагарін та керівники радянської держави вітали з трибуни мавзолею Леніна. Урочистості продовжилися на прийомі в Кремлі, на якому були присутні багато конструкторів, імена яких тоді ще офіційно не називалися. Леонід Брежнєв вручив Гагаріну медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу та орден Леніна.

Одна за іншою поїхали до зарубіжних країн: усі хотіли побачити першого космонавта і поспілкуватися з ним. Першою країною, яку відвідав Гагарін, була Чехословаччина. Потім були Болгарія, Англія, Фінляндія, Польща, Куба, Бразилія, Канада, Ісландія, Угорщина, Індія, Цейлон, Афганістан. Це лише 1961 року! У наступні роки він відвідав Єгипет, Францію – лише понад 30 країн. Іноді йому доводилося виступати по 18-20 разів на добу.

Після польоту

Його життя після польоту кардинально змінилося. Таке велике було бажання людей зустрітися з першим космонавтом, що протягом трьох років зустрічі та поїздки забирали у Юрія більшу частину його особистого часу.

У 1964 р. Гагарін став заступником начальника Центру підготовки космонавтів. Він вів велику суспільно-політичну роботу, будучи депутатом Верховної Ради СРСР 6-го та 7-го скликань, член ЦК ВЛКСМ, президентом Товариства радянсько-кубинської дружби.

Космонавти Герман Тітов та Юрій Гагарін на трибуні

Гагарін навчався у Військово-повітряній інженерній академії імені М. Є. Жуковського і тому деякий час не мав льотної практики, також давалася взнаки і громадська діяльність. Перший після перерви самостійний виліт на МіГ-17 він здійснив на початку грудня 1967 року. Приземлився з другого заходу через неправильний розрахунок на посадку, характерного для льотчиків низького зросту, які мали перерву в польотах. Це стало приводом для побоювань влади втратити популярного героя у разі аварії. Гагарін був дублером Володимира Комарова в польоті на кораблі «Союз-1», політ через несправність сонячної батареї було перервано достроково, а закінчився загибеллю космонавта через неполадки парашутної системи. Можливо, якби живий Корольов, Гагарін був би основним пілотом «Союз-1».

Юрій Гагарін домагався здійснення місячних космічних польотів і сам до своєї загибелі був членом екіпажу одного з місячних кораблів, що готуються. Гагарін не міг самостійно літати на винищувачі, будучи заступником начальника ЦПК з льотної підготовки і тому досяг направлення на відновлення кваліфікації як льотчик-винищувач.

Загибель

Після захисту дипломної роботи в академії Жуковського Ю. А. Гагарін приступив до льотної практики — тренувальних польотів літаком МіГ-15УТІ (навчально-тренувальний винищувач з подвійним керуванням — «спарка»). У період з 13 по 22 березня він здійснив 18 польотів загальною тривалістю 7 годин. Перед самостійними вильотами йому залишалися останні два контрольні польоти — з льотчиком-інструктором, командиром полку, Героєм Радянського Союзу Володимиром Серьогіним.

27 березня 1968 року о 10:18 Гагарін і Серьогін злетіли з підмосковного аеродрому Чкаловський у Щолково. На момент зльоту умови видимості були нормальними. Виконання завдання в пілотажній зоні мало зайняти не менше 20 хвилин, але вже за чотири хвилини (о 10:30) Гагарін повідомив на землю про закінчення завдання, запросив дозволи розвернутися і летіти на базу. Після цього зв'язок із літаком перервався.

Коли стало ясно, що літак вже мав закінчити пальне, в зоні польотів почалися пошуки, які тривали більше 3 годин. О 14:50 одному з гелікоптерів вдалося виявити уламки літака МіГ-15УТІ приблизно за 65 км від аеродрому, в районі села Новоселово, за 18 км від міста Кіржача Володимирської області. Вранці наступного дня на гілці знайшли клаптик льотної куртки Гагаріна з талонами на харчування. Пізніше було виявлено гаманець з водійськими правами та фотографією Корольова.