Зроблено в СРСР: хто і як проектував радянські меблі (12 фото)
Коли країна здійснила стрибок із комуналки до «хрущовки», щоб уже 1980 року кожна радянська родина могла зустріти комунізм в окремій квартирі, виникла потреба в облаштуванні приватного побуту. І в 1960-ті роки починається період якісного переосмислення ролі побутового дизайну у житті радянського суспільства.
У той час, коли найважливішим із усіх мистецтв для нас було кіно, а сексу взагалі не було, вважалося, що сильний бік вітчизняної дизайнерської думки – у її спрямованості на сферу виробництва як найбільш масову та соціально значиму. Така ідеологічна ангажованість радянського дизайну принципово відрізняла його від капіталістичного, якого цікавила звичайна людина та її персональний комфорт: меблі, холодильники, міксери, пилососи та інші буржуазні дурниці.
Коли стало очевидно, що особистий побут радянських людей також потребує уваги та розвитку, було створено державну, жорстко централізовану структуру, яка регламентує відносини людини з її предметним оточенням. У 1962 році постановою Ради Міністрів СРСР № 349 «Про поліпшення якості продукції машинобудування та товарів культурно-побутового призначення шляхом впровадження методів художнього конструювання» засновано Всесоюзний науково-дослідний інститут технічної естетики (ВНДІТЕ) з філіями у столицях союзних республік та у великих промислових.
У цій колисці проривних методологій були створені такі розділи науки про дизайн як ритміка та сучасне квітознавство, ергодизайн, економіка краси, дизайн-програмування, футуродизайн та багато інших. Що аж ніяк не позначилося на якості та образі типових радянських меблів, що наповнювали типові житла. Прості, без зайвого декору, економічно та конструктивно раціональні продукти масового серійного виробництва визначали стиль типового радянського інтер'єру: збірно-розбірна шафа, стелаж, крісло-ліжко, диван-книжка, кухонні гарнітури із трьох предметів.
Проектуванням меблів займався і створений у 1962 році Всесоюзний проектно-конструкторський та технологічний інститут меблів (ВПКТІМ), де працювали метри меблевого дизайну 1960-х – початку 1970-х років Ю. В. Случевський та К. К. Бломериус, Є. С. Бочарова , Е. Вельбрі та інші. Меблі цього часу спираються на пошуки конструктивізму 20-30-х і відображають боротьбу з прикрасою та стилізацією, які гальмують масове виробництво.
Уніфіковані елементи та деталі, лаковані ДВП, ДСП та пластмаса замість дерева – така ціна прогресу у меблевій промисловості. В оточенні його абсолютно несмачних плодів жили покоління радянських людей, які навіть не підозрюють у тому, що у світі є речі, створені з любов'ю за законами краси, функціональності та комфорту.
Сьогодні багато хто пам'ятає радянські меблі і навіть досі користується сервантами, шафами та полицями, зробленими в СРСР. На тлі нинішнього достатку ці поліровані монстри здаються ще потворнішими і допотопнішими, але не у кожного рука підніметься знести їх на звалище.
Може тому, що вони вже перестали бути просто невдалим плодом конструкторського генія минулого століття, а перейшли в розряд якихось нематеріальних ностальгічних цінностей? Незважаючи на тяжкість ДСП, з яких зібрано.
Тому меблі зі світлого минулого продовжують жити на дачах і в квартирах, зазнавши деякого апгрейду від рук люблячих господарів.
