Про чай з бергамотом знають усі, але не кожен здогадується, як виглядає цей самий бергамот і що це таке.
Бергамот – рослина сімейства рутових. Це дуже численне сімейство: у ньому є і дерева, і чагарники, і трави, і поєднує їх одна властивість – у них дуже багато ефірних олій.
Цитрусові, до яких відноситься і бергамот, теж є підродини рутових. Бергамот не росте у природі – вважається, що він виведений людиною. Точних відомостей про це, однак, немає: передбачається, що це сталося в Китаї, але коли це було, вчені точно не знають. Є й інша версія дуже цікава: бергамот не є гібридом – його поява викликана мутацією апельсина.
У Європі бергамот почали вирощувати в Італії – у провінції Калабрія. Назва фрукта, за однією з версій, походить від назви міста Бергамо – недалеко від цього міста було влаштовано плантації бергамота, і в свій час його навіть називали «бергамським апельсином». Вважається, що використовувати бергамот першими навчилися французькі парфумери, бажаючи надати духам живого аромату. За іншими джерелами, бергамот спочатку використовували в Італії, створивши на основі його ефірної олії одеколон, і це сталося ще в XIV столітті, в одному з флорентійських монастирів. Секрет виготовлення «aqua regina» - «царської води», до другої половини XVII століття було дізнатися ніхто, хоча намагалися багато. І тільки аптекар з Кельна зумів це зробити, тож сьогодні більшість людей думає, що одеколон – «Eau De Cologne», «Кельнська вода» – справді вперше з'явився у цьому місті.
Як бачимо, історія бергамота в людському суспільстві почалася з його застосування у виробництві парфумерії – області, де він успішно використовується і сьогодні. Вірніше, в парфумерії та косметології використовується олія бергамота, і дуже широко. На півдні Італії бергамот вирощують досі: він там чудово росте, бо любить тепло та вологість. Інші регіони, де він теж зростає, хоч і в дещо менших кількостях – це Китай, Індія, країни Чорноморського узбережжя, Кавказ. Дерево бергамота може досягати 10-метрової висоти, яке гілки колючі; зате, коли дерево цвіте, його квіти дуже гарні, а їхній запах просто чудовий. Плодоносить дерево з початку осені та до зими, як і багато цитрусових, а розрізаний плід бергамоту схожий на лимон або апельсин. Треба сказати, що бергамот найчастіше вирощують саме для одержання ефірної олії: її одержують не лише зі шкірки плодів, а й із квіток, листя і навіть молодих пагонів рослини.
Бергамот має лікарські властивості, і тому його використовують у медицині. У ті часи, коли не було антибіотиків, його використовували як антисептик: готували з нього бальзам, який добре допомагає при шкірних інфекціях та запаленнях. Навіть за серйозних ран використовували плід бергамота: його розрізали і прикладали до пошкодженого місця. До цих пір бергамот використовується при лікуванні вірусних та простудних захворювань, для зміцнення імунітету та покращення статевої функції. Баргамот знімає спазми та заспокоює, покращує травлення; чай з бергамотом, який люблять багато, сприяє очищенню шкіри та зникненню пігментних плям, тонізує та зменшує розширені пори. Ароматний, злегка пряний чай з бергамотом відрізняється особливим, вишуканим і ніжним смаком, допомагає знімати втому, позбутися стресу та наслідків напруги.
Найчастіше використовується ефірна олія бергамоту, яка видобувається досить легко. Якщо вичавлювати шкірку бергамота руками, вже можна отримати олію – світлого смарагдово-зеленого кольору. Аромат олії бергамота дивовижний: він квітковий, і в ньому відчуваються відтінки лимона та апельсина, але не кислі, а солодкі та запашні. Найякіснішою олією вважається саме те, що вичавлене руками: якщо вичавити шкірку тисячі плодів, то вийде близько 900 мл олії. Олія бергамота використовується при лікуванні шкірних інфекцій та прищів, при догляді за жирною шкірою обличчя та волосистої частини голови, для зняття роздратування після укусів комах – воно допомагає зняти зі шкіри стрес.
У парфумерній промисловості олія бергамота використовується разом з олією розмарину, апельсина, неролі: виробникам парфумів та одеколонів дуже подобається фруктово-квітковий аромат цього зеленого плоду. Запах такого парфуму бадьорить і освіжає, покращує настрій і допомагає підтримувати баланс між спокоєм і збудженням, оскільки сприятливо впливає на гіпоталамус, який відповідає за емоції.
Коли людина перебуває у нестійкому емоційному стані, масло бергамота позбавляє занепокоєння та страху, зневіри та депресії. Психіка людини стабілізується, у неї піднімається самооцінка, з'являється відчуття радості та щастя. Це його властивість навчилися використовувати психологи, щоб допомогти людям підвищити комунікабельність, стимулювати творчі здібності, уяву та мислення. Про те, що олія бергамота сприяє концентрації уваги та ясності мислення, відомо давно, тому тим, хто йде на важкий іспит або важливу співбесіду, рекомендується вдихати суміш олій бергамота, грейпфрута та лаванди. Тим, кому важко вставати вранці, рекомендується приймати душ із гелем чи милом, до складу якого входить бергамот. При головному болі та напрузі в ділянці шиї допоможе масаж з олією виноградних кісточок, до якої додані ефірні олії бергамоту та неролі – кілька крапель. Масаж живота з олією бергамоту допомагає покращити процес травлення, стимулювати апетит, особливо тим, кому необхідно відновитися після тяжкої хвороби. У косметології олія бергамота використовується для догляду за жирною та змішаною шкірою: знімає запалення та нормалізує роботу сальних та потових залоз, знищує хвороботворні грибки та паразитів. При застуді та нежиті олія бергамоту застосовується для зниження температури, знімає запалення носоглотки, очищає пазухи носа. В ароматерапії сьогодні олія бергамоту використовується дуже часто - як окремо, так і в комбінації з іншими оліями. Бергамот також входить до складу багатьох біологічно активних добавок, що рекомендуються для зміцнення імунітету та покращення загального стану здоров'я. Олія бергамота має багато корисних властивостей: загоює рани, дезодорує, має сечогінну і навіть протиглистову дію. У мам, що годують, за умови нормальної переносимості масла бергамота, збільшується лактація.
На смак плід бергамоту досить несмачний – він кислувато-гіркий, тож у кулінарії він не прижився, проте в тих країнах, де він росте, з нього роблять мармелад або варять цукати. Бергамот невибагливий, і його можна виростити в кімнаті, як лимон або апельсин, тим більше, що його вигляд здатний прикрасити будь-який інтер'єр. Рослина не така вимоглива до грунту, як інші цитрусові, і більш стійка до сухості, проте любить світло і вологу. У літню пору краще виносити бергамот на повітря, а взимку тримати на сонці, але в приміщенні не повинно бути занадто спекотно.
Влітку рослину поливають рясно, а взимку потроху теплою водою. При регулярних підживленнях і правильному формуванні крони рослина плодоноситиме, як і інші цитрусові, від 1 до 4 разів на рік.
