Кулинарный урок в китайском детском садике

Схиляюсь перед величчю Китаю.
Вважати себе нестерпно великими, а всіх навколо - дикунами, коли навіть оці зомбовані комуністами діти готують на приладах розроблених "дикунами", п.ють колу, заводи якої в Китаї побудували "дикуни", і навіть сам комунізм - та й той завезений від "дикунів"(ну, якщо через рашку, то слово "дикуни" звісно що слід в цьому єдиному випадку без лапок писати). Ах, точно, вони порох та папір винайшли. Згадуються крики теж деяких "вяліких" про винайдення радіо та паровоза. Хоча Китай власним ходом це винайшов, а "вялікіє" - з чужих комплектуючих, як і все решту, хоча там все вкрадено\перекуплено і тільки зліплено докупи на місці. Як і в Китаї переважна більшість всього. Але зате вялічіє аж розпирає. Цим дітям треба заодно вчитись розстрілювати, бути розстріляними, копати рови для трупів, вчитись варити баланду з загиблих від голоду співгромадян, радісно вітати "ніжки Трампа", ой, Венса, точити дрючок для товариша Сі(як було з Каддафі), просити Тайвань ввести лапшу і рис, сидіти, і охороняти, а також знову ганятись за горобцями - можна ж повторити, чо .
Ще б послухати що їм там вдовблюють, бо це дуже важливо. Японці не просто так ракети купують, а не готуються до дня потужності чи хоч не ржуть.