В филиппинских трущобах открылся компьютерный клуб

Мда... Прочитавши пост про «комп’ютерний клуб у нетрях», одразу згадується фраза: «ось виросло покоління котеГоФ, яке так і не змогло полежати на теплому ламповому моніторі»...
Ви, мої діти, не бачили комп’ютерні клуби у НАШИХ нетрях, ще десь 25 років тому!

Там, на теплих Філіппінах чи в якомусь Бразиліях, можна скласти сарай «з лайна і палиць», протягнути два «шланги» (мережевий і силовий) і поставити дешманські китайські ноутбуки, які за продуктивністю в рази перевищують ті «Пні» та «Целіки», на яких нам доводилося рубатися в ігри!

Але у нас під час дощу зверху не текло і змії не лазили...

Зате у них попа до крісла і рука до «мишки» не примерзають...

25 років тому. Ха-ха. Я 30 років тому сам у такому «комп’ютерному клубі» працював.

Нічого дивного.
З нерухомістю там проблеми, дорого, тому й така дерев’яна конструкція за пристойне місце зійде.
А комп’ютери... враховуючи, що це Філіппіни — найімовірніше, набрали зі смітника біля найближчого офісного центру.