В Японии существует необычная профессия — ловец гигантских азиатских шершней

Та що ж це зранку така гидота — то скорпіони, то шершні.
Аааа! По мені щось повзе!!!

А чого це скорпіон — скорпіонів боїться?

Бо лев може зжерти лева, а рака може цапнути рак. От і мене кусали і шершні, і скорпіони. Вражень — хоч відбавляй, на все життя)))

Незвична професія — це коли шершні ловлять людей. А так — костюм не проб’єш, кайф, збираєш собі комашню в банку і йєни стрижеш)))

Навіть дивитись страшно...

Шершні зовсім поруч із людьми не селяться, принаймні наші місцеві. І як сусіди вони спокійніші за звичайних ос: до людей не лізуть, наша їжа їм нецікава, навпаки — майже гарантовано знищать ос, які лізуть в тарілку чи рот. А шершень прилетів, подивився — та й полетів. До людей їм байдуже.

Наші — так, особливо не докучають. Хоча я в хаті пару раз ловив екземпляри по 4,5 см — їх навіть тапком убити непросто.
А от азійські, кажуть, страшенно агресивні — кидаються на все, що рухається.

Не селяться??? Та в селах часто під дахами гнізда в’ють — потім ще й труїти доводиться. У містах — може й ні, а в селах — запросто.

Китайці — вони такі.
Що смачне — те делікатес.
Що несмачне — те ліки.

– Та вона ж японка!
– А яка різниця?

Японці — вони такі.
Що смачне — те делікатес.
Що несмачне — те ліки.
Так норм?

Лайфхак, як зробити пост — 1 фото, 1 відео, 2 рядки опису — і вуаля, сиди збирай лайки...

А чого б не оптимізувати процес пилососом?